конюшина это какая трава

Клевер

Существует сотни видов клевера, и большинство из них находят применение в медицине благодаря образованию витаминов Е и С в листьях, «антимикробного» трифолиризина – в корнях растения и целого «букета» полезных веществ – в соцветиях клевера. Передозировка и непродуманная комбинация клевера с лекарственными препаратами может вызвать негативную реакцию, однако при рациональном подходе клевер может заметно облегчить процесс лечения и сделать его эффективнее.

Полезные свойства клевера

Состав и полезные вещества

Что именно используют и в каком виде

Лечебные свойства

Соцветия клевера красного (лугового) содержат гликозиды трифолин и изотрифолин, дубильные вещества, эфирные и жирные масла, органические кислоты, салициловую в том числе, каротин, витамины В1, В2, С, Е, К. В корнях клевера формируется антимикробный компонент трифолиризин. В листьях в течение периода цветения образуется аскорбиновая кислота и токоферол.

Клевер луговой оказывает отхаркивающее, потогонное, мочегонное, противовоспалительное и антибактериальное воздействие на организм. Это средство используется как отхаркивающее при воспалительных процессах в верхних дыхательных путях. Назначается клевер красный при малокровии, цистите, бронхиальной астме, болезненных менструациях и ревматизме «со стажем».

В официальной медицине

В народной медицине

Наружно:

В восточной медицине

Врачеватели Тибета применяют клевер люпиновый в терапии заболеваний печени и желчевыводящих путей, при желтухе.

Авиценна назначал свежий сок из травы клевера при лечении бронхиальной астмы. Отвар клевера рекомендовал для заживления ран и язв при золотухе, и использовал его как мочегонное средство при патологиях почек.

В научных исследованиях

Изучению активных компонентов клевера лугового, флавоноидов, посвящено исследование Новикова О., Писарева Д., Журавель М. [13]

В кулинарии

Для кулинарных экспериментов подходят все части растения: ростки клевера едят в свежем виде, или слегка отваривают в подсоленной воде, цветки используют сырыми, сушеными, для приготовления различных десертов и напитков. И семена и цветки можно перемалывать в муку.

Печенье с клевером

Мусс с белым клевером

Для создания этого изысканного десерта потребуется: 2 чашки разобранных на цветки соцветий белого клевера, одна столовая ложка желатина (или одна пластина листового желатина), чашка воды, полчашки свежевыжатого апельсинового сока, 4 столовых ложки меда, чашка крепко взбитых сливок, щепотка соли.

В косметологии

Другие виды использования

Клевер – высокопродуктивный медонос. Свежий клеверный мед прозрачный, с нежным запахом, при кристаллизации медовая клеверная масса белеет и затвердевает.

Клевер используется аграриями как растение, способствующее улучшению состава почвы. Растение не только положительно влияет на структуру грунта, укрепляет его, но и ведет к увеличению количества дождевых червей и различных полезных микроорганизмов, заселяющих земельный участок. Корневая система клевера содержит специфические бактерии, функция которых – накопление азота. Вследствие этого, почвы, на которых растет клевер, всегда обогащены этим минеральным удобрением. Эта особенность клевера активно используется агрономами при засеве полей.

Интересные факты

Необычную коллекцию клевера с четырьмя листиками (именно они, по поверью, приносят удачу), собрал житель Аляски Эдвард Мартин. Идея коллекционирования пришла в голову мистеру Мартину еще в 1999 г. На данный момент оригинальная коллекция насчитывает более 11 000 четырехлистников.

Одно из символических значений клевера имеет библейные истоки. Считается, что при изгнании из Эдемского сада знаменитый четырехлистник Ева взяла с собой на удачу. Поэтому клевер символизирует частичку рая на Земле.

Народные приметы, связанные с клевером могут помочь определить будет ли дождь, или надвигается непогода: перед дождем листья клевера выпрямляются, а накануне бури и ненастья клевер сворачивает листочки.

Опасные свойства клевера и противопоказания

Противопоказан клевер при беременности, лактации. Клевер не рекомендован тем, кто принимает какую-либо гормональную терапию (изофлавоноиды, содержащиеся в нем, создают в этом случае дополнительную гормональную нагрузку). Учитывая то, что клевер является источником фитоэстрогенов, следует воздержаться от употребления любых лекарственных средств на основе клевера при приеме оральных контрацептивов, эстрогенов, прогестероновых препаратов, антикоагулянтов, аспирина.

При неконтролируемом и избыточном употреблении клевера могут наблюдаться следующие побочные эффекты: головная боль, мышечная слабость, тошнота, аллергические реакции.

Мы собрали самые важные моменты о пользе и возможном вреде клевера в этой иллюстрации и будем очень благодарны, если вы поделитесь картинкой в социальных сетях, со ссылкой на нашу страницу:

Ботаническое описание

Это представитель семейства Бобовых.

Происхождение названия

Среди множества народных имен-аналогов растения: красноголовник, красная кашка, медовый цвет, трилистник луговой, троица, золотушная трава, лихорадочная трава, троян. Латинское родовое название клевера Trifólium переводится как «трилистник».

Ботаникам известны 244 вида клевера, среди которых:

Условия выращивания

Цепь питания

Клевер является важным источником белковой пищи для животных. Многочисленные виды клевера выращивают как кормовые пастбищные культуры, предназначенные для крупного и мелкого рогатого скота. Кормовое значение клевера очень высоко: растение используют для витаминизации кормов для сельскохозяйственных животных, на выпас, для приготовления сенной муки, силоса и сена.

Видео

Какие секреты скрывает скромный луговой цветок? Все о полезных свойствах клевера.

Запрещено использование любых материалов без нашего предварительного письменного согласия.

Администрация не несет ответственности за попытку применения любого рецепта, совета или диеты, а также не гарантирует, что указанная информация поможет и не навредит лично Вам. Будьте благоразумны и всегда консультируйтесь с соответствующим врачом!

Внимание! Информация носит ознакомительный характер и не предназначена для постановки диагноза и назначения лечения. Всегда консультируйтесь с профильным врачом!

Источник

Конюшина біла

ПРО КУЛЬТУРУ: Конюшина біла, або повзуча – багаторічна трав’яниста рослина, що належить до роду конюшина із родини бобові. Цей вид зустрічається в областях з помірним кліматом, зокрема у Північній Африці, в Азії, в Європі та на Закавказзі.

Даний вид поширений на луках і полях, а також зустрічається у водойм і вздовж доріг, на пасовищах, поруч з житловими будівлями, добре розвивається на різних грунтах, не вимогливий до їх складу. Є світлолюбною і вологолюбною рослиною, має характерну рису – морозостійкість.
Конюшина біла відноситься до багаторічних трав, коренева система мочкуватого типу із розгалуженим бічним корінням і укороченим головним коренем. Стебла повзучі, голі стеляться по землі, дають багато гілок. Стебла можуть вкорінюватися у вузлах, листя прикріплюються до стебел за допомогою довгих черешків (до 30 см), кожен лист трироздільний з листочками широкої яйцеподібної форми. Квітки формують суцвіття – кулясту голівку до 2 см в діаметрі. Квітконосні стебла зазвичай довші, ніж черешки листків. Після закінчення цвітіння квітконоси нахиляються донизу, а молоді квітучі стебла залишаються спрямованими догори. У голівці квітки розпускаються послідовно від периферії до центру, віночок квіток має біле або рожеве забарвлення, після відцвітання стає бурим, голівки мають тонкий приємний аромат. У кожній з квіток по 10 тичинок і лише одна вільна, інші зрослися своїми нитками з утворенням трубочки. Тканини із запасом нектару знаходяться навколо зав’язі на самому дні віночка. Період цвітіння спостерігається з кінця весни до глибокої осені. Плід конюшини білої – біб довгастої плоскої форми. У ньому 3-4 ниркоподібних насінини жовтого кольору. Дозріває насіння в червні-липні.
Конюшина повзуча загальновизнана як відмінна кормова пасовищна культура, її добре поїдає будь-яка худоба. На культурних пасовищах висівається в поєднанні зі злаками. Конюшина біла швидко відростає після витоптування і стравлювання тваринам.
Слід зазначити, що цей представник роду конюшини має властивість поліпшувати структуру грунтового покриву за рахунок життєдіяльності бульбочкових бактерій у кореневій системі конюшини, що засвоюють і накопичують атмосферний азот. Також конюшина відмінний медонос в центральній і північній частинах Європи. При густому рості цих трав медопродуктивность може становити до 100 кг меду з 1 га, мед має білий колір та приємний аромат.

Крім того біла конюшина використовується в ландшафтному дизайні як газонна трава. Газони з білої конюшини сьогодні досить популярні. Багаторічна рослина сімейства бобових, з оригінальними смарагдовими листям і дрібними кулястими квітами, виглядає дуже ніжно і мило. До того ж, завдяки повзучим пагонам рослина самостійно вкорінюються і розростається, швидко заповнюючи прогалини на галявині. Газон з конюшини білої гарний для тих, хто хоче звільнити себе від ретельного догляду за ним. Рослина менш вологолюбна, ніж вівсяниця або тонконіг, його можна посадити на освітлених місцях, де погано росте звичайна газонна трава. Стійкий трилисник і до витоптування, а тому «білопінні кучерявий килим» згодиться як галявина для дитячих ігор. Щоб газон з білої конюшини виглядав охайно рекомендують його часто стригти — приблизно раз на два тижні. Однак якщо вас влаштує більш дикий вигляд газону — можна косити пару разів за сезон. Оптимальна висота укосу — 3-4 см.

РЕАЛІЗАЦІЯ: наша компанія пропонує за вигідними цінами придбати насіння конюшини білої наступних сортів: Рівендел, Даная.

Сорт Рівендел
Ранньостиглий сорт, чим і відрізняється від інших. Характерна висока врожайність як у першому, так і в наступних укосах. З хорошою щільністю дернини, стійкий до хвороб, у тому числі і до раку конюшини, тетраплоїдний сорт. Кущ розкидистої форми. Стебло заввишки 33 см, без опушення, середньої гіллястості. Дрібні листки, овальної форми, зеленого забарвлення, слабоопушене, з сильним восковим нальотом. Суцвіття – кулясте, голівка білого кольору, щільна. Насіння кулястої форми, світло-коричневе. Середня врожайність сухої речовини 112,0 ц/га, досягає 139,2 ц/га. Період від початку весняної вегетації до першого укосу від 50 до 54 днів. Сорт середньостійкий до вилягання, посухи та зимостійкості. Норма висіву: 10-12 кг/га.

Сорт Даная
Сорт районований Інститутом кормів УААН, в Реєстрі з 2000 р. для Полісся, Лісостепу і Степу (зрошення). Тип використання – пасовищний, стійкий до витоптування. Висока інтенсивність відростання після укосів. Підвищена насіннєва продуктивність. Сорт характеризується високою морозо- і зимостійкістю, стійкий до бурої плямистості листя. Вегетаційний період до першого укосу на сіно – 50-60 днів, до збирання насіння – 105-108 днів. Урожай зеленої маси – 37-39 т/га, сухої речовини – 6-7 т/га, насіння – 0,35-0,45 т/га. Вміст у сухій речовині сирого протеїну – 22,1%, клітковини – 20,5%.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО КОНЮШИНУ:
1. У реєстрі Всесвітньої організації інтелектуальної власності трилисник є зареєстрованим символом Ірландії.
2. Найвідоміший міф про конюшину оповідає, що святий Патрік використовував три листа на одному стеблі для пояснення концепції святої Трійці – листя зображували Бога-отця, Бога-сина і Бога-Духа святого. Так само вважається, що за допомогою листка конюшини Патрік вигнав усіх змій з поселень, де він перебував. І дійсно, вважається, що там, де росте конюшина, ніколи не повзають змії. Напевно саме з цієї причини конюшина, або трилисник, є символом Ірландії.
3. На прапорі канадського міста Монреаля трилисник розміщений в правій нижній частині.
4. Рідкий четирилисник конюшини символізував в язичницькій культурі чотири природні елементи: землю, повітря, вогонь і воду.
5. Конюшина є однією з дев’яти трав багаття річного Сонцестояння.
6. Суміш з конюшини та віскі, втирати в очі, виліковувала сліпоту, наслану феями, і дозволяла бачити потойбічні предмети і чарівні острова. Трилисник виліковував рани, отримані в бою, захищав від укусів змій і скорпіонів, загорнутий в клаптик блакитного шовку і збережений біля серця, трилисник повертав втрачену любов.

Источник

Клевер, конспект занятия-наблюдения в старшей группе

Конспект наблюдения в природе в старшей группе детского сада, тема: «Клевер»

Автор занятия-наблюдения: Давыдова Светлана Алексеевна.

Познакомить детей с растением, его особенностями.
Познакомить с научным и народными названиями, поговорками о клевере.
Закрепить знания о понятиях «медонос», «кормовое растение».
Развивать мышление, вникая в смысл названий растений.
Развивать экологическое мировоззрение.
Воспитывать любознательность, интерес к родной природе.

Ход наблюдения:

Взгляните на это растение. Это клевер.

Красные комочки,
Как кошачьи лапки.
Шарики-цветочки,
Запах поля сладкий.

Животные охотно поедают клевер. Среди прочих трав считают его самым вкусным. Клевер — кормовое растение. Что это значит? (Ответы детей). Кормовые растения — это те, которые служат кормом для домашних сельскохозяйственных животных.

Чтоб было у коровы,
Молоко рекой,
Нужен ей для корма,
Клевер полевой.

Особенно полезен клевер для молодняка — детенышей.

Спроси телёнка и барашка –
Цветка вкусней на свете нет.
Ведь не случайно
Красной кашкой
Его зовут за вкус и цвет.

Но не только животные любят клевер. Очень уважают это растение насекомые. У клевера потому есть еще и такие народные названия: медовая трава, сосунчик, бабочкин хлеб.

У дороги клевер
Распушил свой веер.
С ветерком играет,
Песню напевает:
— Бабочки и осы,
Пчёлки и стрекозы
Вместе собирайтесь
И ко мне слетайтесь.
У меня, у молодца,
Очень вкусная пыльца.
(А. Алферова)

Клевер — отличный медонос. Какие растения называют медоносами? (Ответы детей). Медоносами называют растения, выделяющие нектар, который пчёлы перерабатывают в мёд.

Еще клевер умеет предсказывать погоду. Об этом есть поговорки:
«Цветки клевера склоняются — будет дождь».
«Клевер сближает листочки, наклоняется перед ненастьем».
«Клевер перед дождем сгибает стебелек и опускает листочки».

А по-украински клевер — конюшина.

Там, где растет клевер, почва улучшается, становится рыхлее, на ней лучше растут другие растения.

Цветки клевера в народной медицине в виде отвара и чая помогают лечить простуду и другие болезни.

У нас растет много разных видов клевера. Давайте поиграем в игру «О чем говорит название?» Я буду говорить название, а вы пытаетесь догадаться, за что растение его получило.

Клевер бледно-цветковый.
Клевер шершавый.
Клевер узколистный.
Клевер мясо-красный.
Клевер луговой.
Клевер жестко-волосистый.
Клевер чешуйчатый.

В нашей стране нет такого праздника, но это не значит, что клевер у нас не любят. Это маленькое растение еда для животных, для пчел — нектар, для почвы — удобрение, для человека — лекарство и просто красота на клумбах, лужайках, лугах. Клевер достоин нашего уважения и защиты.

Вопросы на закрепление:

1. Почему научное название этого растения переводится как «трилистник»?
2. Какие народные названия клевера вы запомнили?
3. За что клевер называют медовой травой, сосунчиком, бабочкиным хлебом?
4. Является ли клевер кормовым растением? Почему?
5. Как клевер предсказывает погоду?
6. Как используют клевер люди?
7. Что происходит с почвой, на которой растет клевер?
8. Как называют клевер на Украине?

Источник

«Косил Ясь конюшину»: история знаменитой песни ВИА «ПЕСНЯРЫ»

Задорная песня про то, как холостой парень Ясь косит клевер (это трава такая, «конюшина» по-белорусски) и поглядывает на девицу стала не просто находкой для вокально-инструментального ансамбля Песняры, но и открытием для всего Советского союза.

Песня «Косил Ясь конюшину» вышла на первом лонгплее белорусского ансамбля, записанном на фирме «Мелодия». Диск в 1971 году стал лидером продаж в СССР и в этом же году коллектив выступил за рубежом на конкурсе фирм грамзаписи, международном фестивале песни «Сопот 71».

В 1972 году песня прозвучала на центральном телевидении. Ансамбль Владимира Мулявина пригласили выступить в финале программы «Песня года». После того, как смотришь исполнение, причем живое, песни «Косил Ясь конюшину» думаешь: «А разве так можно было?»

В ней улавливаются нотки кантри, что-то от британских The Who, что то от американских The Byrds. Поражает высокий профессионализм и абсолютно драйвовое звучание. На таком уровне и с такой энергетической подачей, тогда в союзе мало кто играл среди ВИА. Да и сейчас не многие могут достичь этой запредельно высокой планки.

Поэтому Песняры всегда пользовались непререкаемым авторитетом среди рок-музыкантов и не только.

Владимир МУЛЯВИН о смысле ПЕСНЯРОВ:

«Не все, кто состоял в ансамбле, являлись настоящими песнярами. Песняр, на мой взгляд, — это не только профессионализм, это образ жизни, образ мысли. Многие приходили и уходили: им было всё равно, где и что играть. Для меня одного профессионализма мало. «
Из интервью 1996 г.

Вторую жизнь песня получила в композиции «Песня про яйца» Дискотеки Авария. Это вульгарное подражание Fat Boy Slim, тем не мнение оказалось очень востребованным в начале нулевых.

На русский песня «Косил Ясь конюшину» переводится так:

Косил Иван клевер
И посматривал на девушку.
А девушка жала рожь
И посматривала на Ивана:
«Ты Иван или нет?
Приглянулся ты мне».

Бросил Иван косить,
Пошёл маму просить:
«Любимая мама моя,
Пожени же ты меня».

«Так бери Станиславу,
Чтоб сидела на всю скамью».
«Станиславу не хочу,
На неё и скамьи не хватит».
«Так бери же ты Иванну,
Работящую девушку».

Источник

Лікувальні властивості і протипоказання червоної конюшини

Конюшина відноситься до сімейства бобових. Цвіте багаторічна рослина протягом усього літа, часто використовується в якості їжі або ліків для домашньої худоби. За поживністю вона нічим не поступається люцерні. Стебла у червоної конюшини прямі, витягнуті. Листя злегка довгасті, трипластинчасті, насиченого зеленого кольору зі світлою облямівкою в середині.

У народі ходять легенди про Чотирилисник конюшини, який принесе тому, хто знайде велику удачу в житті. Суцвіття у багатолітника зібрані в щільну «шишечку». Крайні прикрашені ніжними віями. «Шишечки» підпирає чашечка з трьох листочків. Колір головки швидше фуксія, ніж червоний.

У ботанічних довідниках червоним називають два багатолітника: власне саме червона конюшина (Trifolium Rubens) і її найближчий родич – лугова (Trifolium Platense). Не варто плутати ці види. У деяких країнах червона конюшина занесена в однойменну Книгу, як рідкісний вид (в нас, в Україні). Хоча рослини відносяться до одного ботанічного роду, зовні вони відрізняються (листям і формою «шишечок» суцвіть).

Зростає конюшина на луках (що зрозуміло з «офіційної» назви), невеликих галявинах, узліссях в лісі і вздовж узбіччя доріг, тобто багаторічна рослина віддає перевагу відкритим просторам, щедро залитим сонцем. З’ясуємо, чим корисна конюшина червона лугова для людини і які домашні ліки на її основі можна виготовити.

Склад

Завдяки складу, червона конюшина знайшла широке застосування в народній медицині

У зелені конюшини (стебла і листя) містяться такі речовини:

Під час цвітіння різко підвищується вміст аскорбінової кислоти, солей фосфору і кальцію. У суцвіттях присутні кверцетин, пратолетін, кемпферол, формононетин і генистеїн. Лікувальними властивостями володіють і квітки конюшини червоної, і стебла з листям. У народній медицині, ветеринарії, косметології використовують всі частини багаторічників.

Популярною рослиною у народних цілителів є і мучниця. Ягоди мучниці використовують в якості дубильної речовини і барвника. У народній медицині з трави ведмежі вушка варять відвари, настоянки і роблять ароматний чай.

Лікувальні властивості і протипоказання

Червона конюшина і домашні препарати, виготовлені на її основі володіють набором корисних властивостей:

Офіційною медициною було доведено, що в «шишечках» конюшинових суцвіть містяться фітоестрогени, які представляють собою рослинний аналог естрогенів. Суцвіття багатолітника додатково здатні ще й впливати на гормональний фон.

Червона конюшина розріджує або згущує кров?

Завдяки високому вмісту дубильних речовин, багаторічна рослина розріджує кров. Густа кров сама по собі не вважається хворобою в прямому сенсі цього слова, але вона може стати причиною багатьох патологій, які розвиваються на такому сприятливому тлі.

Густа кров повільніше рухається по внутрішніх «магістралях» організму, можуть утворюватися тромби. Відповідно кисень не завжди доставляється до клітин вчасно. Виникає кисневе голодування. Регулярне вживання відвару або чаю з багаторічників сприяє розрідженню крові. Комбінувати засіб рекомендують з лимоном, томатами, буряком, оливковою олією і імбиром. Ці продукти мають схожу дію.

Від чого допомагає червона конюшина?

Настоянки, настої, відвари, чай і Мацерата на основі лугової конюшини використовуються для лікування і попередження ряду недуг:

Лікувальні властивості лугової конюшини на цьому не закінчуються, продукт позбавляє організм від «шкідливого» холестерину. Паралельно з цим він зміцнює судинні стінки і підвищує їх еластичність, що запобігає утворенню атеросклеротичних бляшок. Її часто використовують, як профілактичний засіб від атеросклерозу. Відвари і чай на основі багатолітника здатні пригнічувати больові відчуття.

Чим корисна для жінок?

Червона конюшина особливо корисна для жіночого здоров’я. Її відвар або чай рекомендують пити в випадках, коли ознаки ПМС носять безконтрольний характер. Хоча засіб відносять до тонізуючих, він допомагає позбутися від неприємної тяжкості внизу живота, підвищеною агресії і різких перепадів настрою.

Червона конюшина при клімаксі знижує чутливість в області грудей, усуває припливи. Відвар з багаторічників допоможе нормалізувати нерегулярний цикл. Червона конюшина в гінекології застосовується в якості альтернативних ліків для лікування запалення придатків. Деякі цілителі з народу приписують червоній конюшині здатність позитивно впливати на репродуктивну систему. Клінічні дослідження цієї властивості не проводилися, але в профілактичних цілях бездітні пари іноді приймають відвар на основі багатолітника.

Протипоказання

Однак червона конюшина має і ряд протипоказань. Продукт не рекомендують використовувати в лікувальних і профілактичних цілях такими групами осіб:

Застосування в народній медицині

Клевер червоний в народній медицині використовується у вигляді відварів, настоянок, примочок, кашки з подрібнених суцвіть. Розглянемо кілька рецептів.

Для очищення печінки потрібно:

Воду доводять до кипіння. Потім додають в неї рослинний компонент. Змішують і кип’ятять близько 5 хвилин. Каструльку знімають з вогню, дають відвару охолонути. Після цього рідину проціджують. Приймати такі ліки слід по 1 ст. ложці 3-4 рази на добу.

Очистити печінку допоможе і буряковий сік. Він діє як «волоть» через вміст органічних кислот. На час чищення потрібно відмовитися від жирної, смаженої, гострої, борошняної їжі, вживати вегетаріанські страви.

Щоб приготувати настоянку для очищення судин з червоної конюшини візьміть:

Воду підігрівають, всипають суцвіття, доводять до кипіння. Через 5 хвилин відвар знімають з вогню. Дають йому час охолонути. Потім проціджують і п’ють протягом доби. Повторні прийом таких ліків можна здійснити через тиждень.

Для приготування засобу від кашлю потрібно:

Гарячою, прокип’яченою водою заливають суху сировину. Відвару дають настоятися 5-6 годин. Після проціджування його треба випити протягом доби рівними порціями. Бажано після прийому ліків укутати в ковдру і полежати в добре прогрітому приміщенні.

Для приготування настоянки потрібно:

Сировину заливають алкоголем, поміщають в пляшку з темного скла і ставлять ємність в темне місце. Наполягають рідину 7-10 днів. Приймають ліки по 1 ст. ложці тричі на день (до їжі). Курс лікування займає 30 днів. Після чого слід зробити тижневу перерву. Такі ліки допомагають зміцнити імунну і очистити лімфатичну системи.

Конюшиновий чай приготувати досить просто: 0,5 ч. ложки сухої сировини заливають окропом (200 г), накривають кришкою і настоюють 5 хвилин. Потім напій очищають від сміття, додають ложку меду для смаку і п’ють в теплому вигляді. Користь чаю з червоної конюшини полягає в м’якому впливі на організм людини, а шкода від такого засобу мінімальна, так як вона не настільки концентрована, як відвар або настоянка.

Застосування в косметології

У косметології конюшина використовують в основному для лікування шкірних захворювань. Для приготування конюшинової мазі, свіжу подрібнену сировину змішують з оливковою олією в пропорції 1:2 і настоюють 2-3 дні. Пошкоджені ділянки шкіри змазують лікувальним кремом двічі на добу.

Щоб зробити конюшинову маску для обличчя, потрібно:

Всі інгредієнти розмішують до утворення однорідної маси. Кашку наносять на обличчя рівним шаром. Змивають маску через 10 хвилин, після чого шкіру змащують живильним кремом.

Конюшина входить до складу багатьох змішаних відварів комплексної дії, які застосовують для відновлення волосся. Разом з кропивою, чистотілом, полином і березовим листям вона ефективно позбавляє від лупи, зміцнює волосяні цибулини і сприяє появі здорового блиску.

Післямова

Конюшина подобається не тільки домашнім улюбленцем, вона ще й приманює бджілок, будучи медоносом. Конюшиновий мед має тонкий квітковий аромат, бурштинового кольору і злегка терпким смаком. Конюшина починає цвісти з кінця весни і до початку осені. Травники рекомендують її збирати ближче до середини літа, коли багаторічна рослина увійде в «повну силу». «Шишечки» зривають разом з чашею листя, яка їх підтримує.

Сушать суцвіття в добре вентильованому приміщенні. Зберігати лугову конюшина можна до 2 років, але тільки дотримуючись умов: в картонних коробках або полотняних мішечках, щоб повітря безперешкодно потрапляло в тару, не даючи її вмісту запліснявіти.

Листя лугової конюшини в кулінарних цілях збирають на початку літа. Місця краще вибирати глухі, де немає поблизу жвавих трас. Попутно можна зайнятися пошуком «щасливого» чотирилисника, в якому кожен з пелюсток за повір’ями обдарує окремою благодаттю: популярністю, другою половинкою, здоров’ям і матеріальним достатком. Можливо комусь пощастить, хоча знайти міцне здоров’я допоможуть і звичайні конюшинові трилисники.

Источник